my-matematika.okis.ru

СТРУНИ ДУШІ

 

Я сильна

Не край мені серце, доле,

Не рви мені душу щораз.

Я зуби зціплю від болю,

З колін підіймуся враз.

Я сильна, я не заплачу,

Я не стерплю образ,

Я помолюся на вдачу

Сьогодні і кожен раз.

Ти, доле, мене почуєш,

Повернеш свою любов,

Ти душу мою відчуєш,

Щастя даси мені знов.

25.06.2015

Вічний гуморист

«Збожеволіти можна від суму» -

Остап Вишня писав в своїх «Думах».

Гумор, сміх – це синонім свободи,

Ним боровся за волю народів.

 

Простий хлопець, селянського роду,

Він писав про вкраїнську природу,

Про Оскіл, що в лататті весь білий

Та дівчат у віночках із лілій.

 

Полюбляв полювання й рибалку,

Але звірів йому було жалко.

Тож коли в Осколі спіймав сома,

Відпустив його в річку додому

 

Все життя своє був гумористом.

Він сміявсь без образи і з хистом.

Теплу усмішку ніс він народу

І отримав любов в нагороду.

22.06.2015

 

 

                                        Посвящаю своим лучшим друзьям Светлане и Василию.
Ты так далеко отсюда,
Любимый мой и родной.
Ищу я тебя повсюду,
Хочу, чтоб ты был со мной.
А годы летят, не зная
Полета далеких птиц.
Я вновь календарь листаю.
В нем нет уже многих страниц.
Страниц, когда были с тобою
Мы вместе и навсегда.
Страниц, разделенных судьбою
На "до" и "после" года.
И лишь дуновенье ветра
Нагадывает о том,
Что многие километры
Лежат на пути в мой дом.
                                  10.08.2014.

               Не розумію
Не розумію, що сталось з нами,
Що ми всі стали враз ворогами.
Ми ж Україна, одна єдина
І в цьому, браття, є наша сила.
Де Схід, де Захід - нема різниці.
Ми всі єдині, ми українці.
І не зламати, не розділити                                
Нас на "бандерів" і "мосполитів".
Адже роками ми йшли до волі,
Тисячоліття жили в неволі.
А зараз серце болить і тліє,
Хто винен в цьому, не розумію.

                                          Липень 2014

Подяка вчителям від випускників 

Сьогодні скажемо ми щиро:

Спасибі нашим вчителям

За роки, що пройшли у школі

Спасибі Вам, спасибі Вам!

За те, що на уроках вчили

Шевченка, Пушкіна, Гюго.

Пробачте, ми були безсилі

Напам'ять вивчити всього.

А ще навчали нас щомиті

"Шерше ля фам, шерше ля фам"

І ось востаннє ми говорим:

Спасибі Вам, спасибі Вам.

Уже не буде в нас уроків,

Де Ви розкажете в чім суть.

Ми мову рідну, соловїну

З собою візьмемо у путь.

 

 

Роки летять і їм немає вороття. Неначе вчора: шкільна лінійка, перший дзвоник, молодий вчитель фізики. І ми, де’ятикласниці, звичайно закохались. Говорять, що так буває лише у фільмах. Але у моєму житті все насправді. Через декілька років цей молодий вчитель Лазоренко Валентин Костянтинович став моїм чоловіком. І ось уже 36 років ми йдемо з ним поруч по життю. Він, як і раніше, вчитель фізики, вчитель вищої категорії, вчитель – методист, нагороджений знаком «Відмінник народної освіти України». Але найбільше його надбання – два сина, троє внуків.  Багато моїх віршів присвячено йому.

 

 

 

Я спіймать хотіла диво-птицю,

Що злітала вгору до небес

І несла на крилах таємницю

І чарівну казку із чудес. 

Я у мріях довго так літала,

Я хотіла вірить в чудеса,

Бо в душі я пристрасно кохала

І кохать просила небеса.

Небеса почули мої мрії –

Я зустріла лицаря свого. 

Довгі роки я в кохання вірю 

І кохаю я лише його.

                                Березень 2014.

 

              Любовь

Любовь – это счастье,

Любовь – это чудо, 

Любовь, словно ветер,

Гуляет повсюду. 

Всегда и везде 

Ты чувствуешь взглядом-

Флюиды любви

Витают здесь рядом.

Пускай же в груди

Яркий факел зажжется,

Чувство вечной любви

В твое сердце вернется.

Будь счастлива ты

От того, что любима,

Что любишь сама

И прекрасна, как дива.

                              20.02.2014

 

            Побачення

Сонце сіло за хмари, 

Вечір тихо настав.

Ждуть закохані пари

Поцілунків в уста.

Біля ставу калина 

Ніжно віти сплела,

Під вербою дівчина

Козака обійма.

А козак  дівчиноньки

Ніжно стан пригортав

І так солодко й млосно

Він її цілував.

У саду соловейко

Щебетав вже пісні

Про дівоче кохання,

Про щасливії дні. 

А дівчина з коханим

Все не можуть збагнуть,

Що настав уже ранок 

Й люди в поле вже йдуть.

                                        04.02.2014

 

Захочеш бути щасливою –

Роби для цього усе.

Не жди, що зі снігом, зливою 

Щастя життя принесе.

Захочеш бути піснею-

Співай у душі пісні. 

Мов птахою сизокрилою,

Хай линуть щасливо дні. 

Захочеш бути мрією –

Лети в думках до небес.

Не бійся бути щасливою

І мрійницею без меж. 

Захочеш бути надією – 

Твори для людей добро. 

З любов’ю до всіх і мрією,

Даруй їм своє тепло. 

                          Грудень 2013

 

       Моя матуся 

Розкажу вам, друзі, я

Це матусенька моя.

Разом дружно поживаєм 

І пісні про це співаєм.

Люба матінка моя,

Як пишаюсь нею я.

В неї руки золоті 

Все дає мені в житті.

Приласкає, приголубить,

Приготує, хто що любить.

Серцем кожного зігріє.

Моя мама усе вміє.

                          2013

 

       Доня

Багато це чи мало, 

Але скажу я сміло,

Богом мені дана

Доця Ангеліна.

Тобі, моя доню.

Всі думки і мрії, 

Адже ти у мене 

Опора й надія.

Доця, доня, донечка, 

Богом дане диво.

Ти, мов ясне сонечко,

Ніжна і красива. 

З тобою ми разом 

Мов єдине ціле.

Моя помічниця

Маленька і вміла. 

                          2013

Моїм випускникам

А роки на крилах летять на далекі орбіти,

Старіємо ми і дорослішають всі наші діти.

Неначе учора я вам говорила: “Прощаймось”,

Минуло п’ять років і я говорю: “Зустрічаймось”.

Життя таке плинне, ми ледь устигаємо жити,

А ви молоді, вам треба радіти, любити

Іти по життю упевнено і самостійно,

На вечорі-зустрічі всім зустрічатись постійно.

Адже шкільну дружбу не можна ні з чим порівняти,

Бо друзі шкільні для тебе як батько і мати.

Стрічайтесь не тільки, коли усього лише п’ять,

А й десять, п'ятнадцять і, навіть, усі сорок п’ять.

Ви станете мами, бабусі, дідусі тоді,

А прийдете в школу і станете знов молоді,

Згадаєте, певно, уроки, своїх вчителів,

Тож довгих вам років, щасливих і радісних днів!

  

Моєму онуку

Онуку мій, тебе благословляю

На довгії, щасливії літа.

У Бога я одного лиш благаю,

Щоб у житті тобі не стрілася біда.

 

Щоб по життю ішов упевнено й сміливо,

Долав всі перешкоди на шляху.

Щоб виріс мужнім, чесним і вродливим,

Професію щоб вибрав до смаку.

 

І щоб батьки тобою лиш пишались.

Їхню любов цінуй усе життя,

Щоб в старості самі не залишались,

Шануй їх і люби до забуття!

Онуця

Є в мене онуця,

Маленька дівчина.

А така гарненька,

Як тая калина.

Карі оченята,

Волосся русяве,

Модниця завзята,

Ну, просто, що пава.

Любить у люстерко

На себе дивитись

І на одній ніжці

Кругом покрутитись.

Коли мені дзвонить -

Говорить, що любить.

Я її, маленьку,

Так жду приголубить.

                  16.05.2012

 

Любимый

Любимый мой, родной мужчина!

Я счастлива, что я с тобой.

В любовь, как в омут, как в пучину

Я окунулась с головой.

Любовь моя не иссякает

Уже столь долгих, долгих лет.

Да, есть любовь — я это знаю.

Любите все — вот мой совет!

Любовь дает нам наслажденье,

Любовь уносит в небеса,

Любовь научит нас терпенью,

Любовь приносит чудеса.

Я счастлива, что ты есть рядом,

Что дышим оба в унисон,

Что ты мой муж, моя награда.

Дай Бог, чтоб это был не сон!

                            24.04.2012

 

60— не года.

60— не года,

60—лишь начало.

Отправляешься в путь

От родного причала.

Если кто-то сказал.

Что уже это старость,

Вы не верьте ему:

Юность в сердце осталась.

Хоть в висках седина

И в походке усталость,

Жизнь—она ведь одна,

Не пеняйте на старость.

Много в жизни дано

Испытать нам успехов,

Бьется в сердце давно

Песней юности эхо.

И пускай 60,

Я люблю, как и прежде.

В сердце звуки стучат:

«Любовь, Вера, Надежда!»   

                   20.04.2012

  

Харків

Харкове — моя це батьківщина,

Місто, у якому народивсь.

Тут живе уся моя родина,

Велично будинки в нім звелись.

В ньому є і фабрики, й заводи -

З діда-прадіда народ у них трудивсь.

Більшої не треба нагороди.

Ніж любов до міста, де вродивсь.

                                   18.02.2012

  

Молитва за подругу

Я прошу у Бога: «Дай моїй подрузі

Ще хоч трішки сили і здоров’я дай.

Хай побуде з нами, у сімейнім крузі,

Ти її до себе ще не забирай.

Пошли їй терпіння, відверни від болю,

Забери хвороби й не бери життя.

Буду тобі вдячна, молитиму долю

За її здоров’я, за її буття» 

 

                                         21.07.2011

 

Ми не цінуємо життя,

Не розумієм свою долю,

Не любимо до забуття,

Не загартовуємо волю.

А коли доля вдарить враз,

Ми не готові пережити

Ні біль, ні сльози – в той же час

Ми починаємо тужити.

Тоді лиш розумієм суть,

Та вже, нажаль, буває пізно.

Життя не можна повернуть.

А жити треба й далі, звісно.     

                                21.07.2011

 

Вчителька

Моїй першій вчительці Гузд Н.Є. присвячую

Коли я ще була малою,

То вірила у чудеса,

Здавалось вчителька у мене,

Немов богиня в небесах.

Вона усіх могла навчити

Науки, мудрості, добра

І як на світі треба жити,

Щоб не робити людям зла.

Коли ж дорослою я стала,

Й настав момент в життя іти,

То шлях собі я вже обрала,

Бо ж мріяла про це завжди.

Отож здійснилась моя мрія:

Навчаю діток все життя,

Конспекти, зошити, педради -

Ось в чому сенс мого буття.

                         25.10.2009

 

А я вродилася на диво,

Мов рання зірка навесні.

Я і весела, і вродлива,

І щедрості сповна в мені.

Бо ж я народжена в країні,

Де прожива пісенний люд,

Де срібна мова солов’їна

Звучить з дівочих ніжних вуст.

Моя прекрасна Україна,

Країна віри і добра,

У мене в серці ти єдина,

Твоя історія жива.

Любов до тебе дає силу,

Надію, віру на добро.

Щасливі, що живемо в мирі,

Дай Бог, щоб так завжди було.

 

Гімн школі

Школа моя, рідна школа

Двері відкрила свої,

Радо стрічає довкола

Любих своїх школярів.                                         

Школа моя, рідна школа

Дзвоником кличе усіх,

Гомін лунає довкола,

Лине розливами сміх.

Школа моя, рідна школа,

Вогником вічно світи,

Бо й через роки до тебе

Будуть школярики йти.

11.09.2010

 

Випускники

Знов юність вкотре вируша зі школи

Останній дзвоник сповістив про це,

Сльоза в очах, бо вже отак ніколи

Не створиш в вальсі золоте кільце.

Життя доросле підійшло так близько,

Один лиш крок залишилось ступить.

Шкільний поріг вклоняється вам низько,

Крокуйте сміло й не лінуйтесь жить.

Йдіть по життю упевнено й без болю,

Хай стежка стелиться удачею до ніг.

Хай Бог пошле усім щасливу долю,

Коли зійдете за шкільний поріг.

Вже й випускний віддав свої акорди,

Зібрались разом всі останній раз -

В життя доросле йдіть сміливо й гордо

І пам’ятайте — школа любить вас!

30.05.2010

 

Мама

Тебе немає, моя рідна мамо,

А ніяк не можу це збагнути?

Твою любов до мене полум’яну

Ніколи я не зможу позабути.

Ти віддала себе мені в любові

 І я тебе любила як могла,

Пробач мені, що інколи з тобою

Не так як треба я себе вела.

Як би можливо все було змінити,

Але життя невпинно йде вперед,

Старію я, дорослішають діти,

Як мама їх люблю насамперед.

30.03.2010

Цінуй батьків

Цінуй батьків, коли вони живі,

Бо іноді тоді вже буде пізно

І пам’ятай, що всю любов тобі

Вони несли в собі немов би пісню.

«Маленькі діти спати не дають»,-

Так іноді казала мені мама,

«Дорослі ж часто болю завдають,

Сказавши слово мамою неждане».

Я зрозуміла це лише тепер,

Коли батьків моїх не стало на цім світі,

Коли вже діти виринули в вир,

І вже ростуть у них маленькі діти.

А я чекаю звістки кожен раз,

Хоча б один дзвіночок продзеленькав,

Жду і надіюсь, що згадають враз,

Що є у них на світі тато й ненька.

                                  24.03.2010.

Осінь

Падає з дерев пожовкле листя,

Осені настала вже хода,

Кетяги калини, мов намисто,

Ластівки обсіли провода.

Пролетіло літо непомітно,

Скоро вже зима прийде до нас -

На душі тривожно і самітньо -

Старості надходить тихо час.

Вже життя прожито – пережито,

Діти виросли, онуки в мене є,

Скільки сліз непроханих пролито,

Скільки радості несло серце моє.

Не біда, що вже надходить старість,

В серці треба бути молодим,

З гордістю приймати біль і радість,

Тож життя і стане золотим.

15.09.2009

 

«Життя прожить – не поле перейти »-

Здавна так говорять у народі.

Душу треба чисту зберегти,

Жити чесно в мирі та злагоді.

 

Діти,щоб любили завжди нас,

Поважали друзі, односельці,

Бути треба щирими щораз

І любов свою нести до них у серці.

                                 15.09.2009

Зустріч

Бути не судилося з тобою

Разом в парі довгії роки,

Доля розвела тебе зі мною

По життю у різнії боки.

На пероні стрілись випадково -

Ти ішла, мов зірка осяйна,

Усмішка майнула загадкова,

В серці обізвалася струна.

В тебе сивина уже на скронях,

Та і я теж літній чоловік,

Твої руки взяв в свої долоні,

Я не позабув тебе повік.

Все єство наповнене тобою:

Ти і я – два люблячих серця,

Твої очі світяться весною,

Сповнені любові по вінця.

Доля посміхнулась мені знову,

Зустріч довгождану даючи,

Пригадались зорі світанкові,

Пісня соловейка уночі.

                          31.08.2009

 

Моє село

Край села, де простяглась долина,

Став водою тихо хлюпотить,

Біля ставу виросла калина,

Про любов дівочу гомонить.

 

А за ставом розрослась пшениця,

Золотим колоссям майорить,

Кукурудза високо рясниться,

Вниз дорога до села біжить.

 

Край дороги скрізь стоять тополі,

Високо у небо ген звелись -

Символ щастя та людської долі –

Люди так назвали їх колись.

 

Ось моя маленька Батьківщина,

Це село – Іванівка моя,

Тут зросла я і набралась сили,

Тут щасливою навіки стала я.

                             27.07.2009

 

Присвячую своєму чоловіку

Ми до пари створені з тобою,

Так усі казали нам не раз.

Вже тридцять років живемо в любові,

Це почуття не покидає нас.

 

Без тебе я, немов без рук людина,

Мов голка з ниткою з тобою я весь час,

Мов вітер в морі розкрива вітрила,

Лечу до тебе в мріях кожен раз.

 

До тебе я звертаюся у муках,

Любові, радості, і смутку, і жалю,

Для мене є нестерпна мить розлуки,

Чекаю я на тебе і люблю.

 

Коханий мій, мій рідний, мій єдиний,

Усе життя з тобою до кінця,

Люблю тебе і в нас міцна родина,

Міцний союз, два люблячих серця.

22.07.2009

 

Моїм синам

Мої сини, два сокола крилатих

Злетіли в вир від отчого гнізда?

Зростили вас і мужніх, і завзятих,

Ви – моя гордість,чисті, мов вода.

Я вас чекаю кожен день до себе?

Ви приїжджаєте так рідко, не завжди.

Вже свої діти, Ромцю, є у тебе,

Їх стережеш від всякої біди.

Не забувай, що є у тебе мати

І батько є, що він чекає вас,

Що він тобі пораду зможе дати,

Не забувай і приїзди до нас.

А ти, Артемку, в нас такий завзятий,

Мов вітер в полі по життю біжиш.

Тобі любов свою змогли віддати,

Надіюсь, її в серці збережеш.

Мої сини, ви сенс мого життя,

До мого серця простяглася вам дорога?

Шлях вам відкрили у прекрасне майбуття,

А ви вертайтеся до отчого порогу.

                                  22.07.2009

Прости

Сонце з-за хмар усміхнулось,

Дощ перестав вже іти,

До мене ти знов повернулась,

Тихо сказавши «Прости».

Я подививсь в твої очі –

В них я побачив печаль,

Згадав, що було тої ночі,

Коли ти сказала «Прощай».

Біль в моїм серці озвалась,

Душу стривоживши знов,

Тихо до мене верталась

Разом з тобою любов.

  

Кохання

Минула ніч , вже час світання,

Остання зірка мерехтить,

Прийшла пора мого кохання,

І в грудях досі тріпотить.

Це почуття прийшло неждано,

Так стрімко запалало вмить

І я лечу у вир кохання,

Бо в грудях досі тріпотить.

Я не відчула мить прощання,

Любові віддала себе,

А ти стоптав наше кохання,

О, боже, я ж люблю тебе!

                          12.07.2009

Єдина

До тебе одна тільки ніжність,

До тебе одна тільки вірність.

Стою на вечірнім причалі,

Тебе я одну лиш кохаю.

Стою я і ніжно всміхаюсь, 

Тебе я одну лиш кохаю.,

А море в любові сіяє,

Бо місяць на небі засяяв.

А ти йдеш до мене, кохана,

Єдина, ласкава,жадана.

Я руки розкрив, мов ті крила,

Тебе обійняв, моя мила.

До вуст твоїх я припадаю,

Бо ніжно тебе я кохаю,

А ти усміхнись мені, мила,

Жадана, ласкава, єдина!

                        16.07.2009

 

Сон

Мені наснились тої ночі

Яскраві очі, ніжний стан,

Твої вуста, мов жар, дівочі,

Ти вся палала, мов вулкан.

Я бачив ніжні твої руки,

Твою усмішку на вустах.

Кохання мить, і мить розлуки,

І щастя мить – в твоїх руках.

Я прокидався довго в муках,

Не міг забуть тебе у снах,

Твої чарівні, ніжні руки,

Твою усмішку на вустах.

                         16.07.2009